Николай Анатольевич Сапон. Нейрохирург, жизнелюб, философ
Под редакцией академика НАМН Украины Евгения Педаченко

 

Як можна втілити мрії у життя

Андрій Гук

Кандидат мед. наук, заступник директора з науково-організаційної роботи ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», відповідальний секретар Української Асоціації Нейрохірургів (з 2013 р.), Київ

Американський поет Карл Сенберг сказав золоті слова - «Все, що існує на світі, колись було мрією». І дійсно, колись з’являється мрія, за нею – ідея, за нею – дія, за дією – реалізація. Складно описати той спектр емоцій, які відчуваєш при досягненні кінцевого результату своєї праці, і який ще зовсім недавно був всього лише задумкою. Це про Миколу Анатолійовича Сапона, з яким я познайомився на першому з’їзді нейрохірургів у далекому 1993 році, коли ще навчався у клінічній ординатурі у Львові. А з 2006 року, після мого остаточного переїзду в Київ, мав честь працювати під його безпосереднім керівництвом як старший науковий співпробітник науково-організаційного відділу Інституту.

Описати складність і незвичність роботи Миколи Анатолійовича як організатора нейрохірургічної служби непросто. Я не знаю жодного керівника регіональної нейрохірургічної служби (як правило, голови регіонального осередку Української Асоціації Нейрохірургів), з яким не контактував Микола Анатолійович. Також не проходило жодного значимого в науково-практичному плані форуму, в організації якого не брав би участь наш відділ, Українська Асоціація Нейрохірургів та безпосередньо доктор Сапон. І завжди він намагався привнести в програму форумів щось нове, незвичне і, як виявлялося потім, таке потрібне на роки вперед.

Пацієнтів, які попадали до мене на прийом з патологією периферичної нервової системи і діагноз яких викликав сумнів, я завжди направляв на консультацію до Миколи Анатолійовича. І – о диво – після проведеного ним додаткового обстеження і лікування майже у всіх – позитивний результат! Я цьому по-доброму заздрив. Зараз вони приходять на повторні курси лікування і ми сумуємо разом - Доктор Сапон уже не зможе їм допомогти… Така сувора реальність нашого життя. Так рано пішов у вічність…

Задумуючи разом із своїми колегами вітчизняну модель нейростимулятора, Микола Анатолійович мріяв, що такий нейростимулятор, в десятки разів дешевший від імпортних аналогів, буде набагато доступнішим українським пацієнтам, аніж імпортні аналоги. Так воно і сталося - тисячі пацієнтів, з яких багато десятки поранених захисників України, уже оцінили ефективність і конкурентоздатність вітчизняного нейростимулятора. Мрії збуваються…

Микола Анатолійович як відповідальний секретар Українського нейрохірургічного журналу мріяв, щоб УНЖ став лідером серед періодичних наукометричних видань України. І завдяки його особистим зусиллям та зусиллям редакції журналу, щоденній кропіткій праці, УНЖ зараз – один із найкращих періодичних наукових видань України!

Становлення Української Асоціації Нейрохірургів і ріст її авторитету серед інших професійних об’єднань не можна собі уявити без харизми Миколи Анатолійовича. Так, часто-густо багатьом колегам здавалося, що він дуже впертий, безкомпромісний. Але це не так. Харизма доктора Сапона – у відстоюванні своєї точки зору, пріоритетів нейрохірургії, Інституту нейрохірургії і Української Асоціації Нейрохірургів при вирішенні ключових питань розвитку галузі.


Андрій Гук, Микола Сапон. Конференція “Нові тенденції в нейрохірургії” в рамках 24-ї міжнародної виставки «Охорона здоров’я», Київ, 30.09.2015.

Одна з останніх наших спільних закордонних поїздок відбулася восени 2012 року, де ми разом брали участь у щорічній конференції нейрохірургів під егідою Європейської Асоціації Нейрохірургічних Товариств. Саме там розглядалися питання збільшення ролі асоціацій у подальшому розвитку нейрохірургії. Саме там Микола Анатолійович вперше спитав мене, чи маю я бажання продовжити роботу у якості відповідального секретаря Української Асоціації Нейрохірургів. Я, звичайно, погодився, і з червня 2013 року з гордістю обіймаю цю громадську посаду, будучи наступником Миколи Анатолійовича, обраним делегатами V з’їзду нейрохірургів України.

А вже у червні 2017 року відбудеться вже VI з’їзд нейрохірургів України. На жаль, без Миколи Анатолійовича, без його жартів і тонкої іронії, яка прикрашала наша будні. Та пам’ять про нього залишиться назавжди. Як у його реалізованих мріях та і у наших, які, ми віримо, здійсняться!


Flag Counter