Николай Анатольевич Сапон. Нейрохирург, жизнелюб, философ
Под редакцией академика НАМН Украины Евгения Педаченко

 

Є біографія, а є доля

Тетяна Малишева

Доктор мед. наук, завідуюча відділом нейропатоморфології, Інститут нейрохірургії ім.акад. А.П.Ромоданова НАМН України, Київ

Складно повірити, що Микола Анатолійович Сапон так раптово пішов за небесний обрій, за горизонт земних турбот, бо він був сповнений наукових творчих і життєвих планів на майбутнє!

Цікавий, насичений трудовий науковий шлях Миколи Анатолійовича Сапона. Поглиблення фундаментальних знань у напрямку нейронаук (нейробіології) спонукало М.А. Сапона, як нейрохірурга, присвятити свої напрацювання глобальній проблемі болю щодо окремих аспектів детального вивчення нормальної, патологічної фізіології та прикладних аспектів варіативності мікрохірургічної анатомії центральної нервової системи. Передусім – підпорядкованості, взаємозв’язків та їх лабільності, модульної організації функціональних ансамблів головного мозку та можливості їх самовдосконалення!

На всіх етапах наукової діяльності Миколу Анатолійовича цікавили найактуальніші проблеми суспільного життя, а не лише питання суто нейрохірургії. Власне, мені дуже яскраво запам’яталося його трактовка «індексу щастя» у різних країнах світу та особливості світосприйняття українцями залежно від самоусвідомлення.

У 2007 р. М.А. Сапон захистив докторську дисертацію «Диференційоване нейрохірургічне лікування невгамовних больових синдромів внаслідок органічного ураження периферичного відділу нервової системи», присвячену принциповому, критичному обговоренню медичною спільнотою проблеми болю та ролі нейрохірургії у виваженій тактиці допомоги при невгамовних болях різного генезу. Згодом в інституті нейрохірургії отримав розвиток й подальшу підтримку цей напрямок (В.О. Федірко та В.В. Білошицький).

На жаль, час і обставини не дозволили М.А. Сапону створити наукову школу, яка б імовірно оптимізувала організаційні заходи щодо системи обліку і виявлення частоти зустрічальності різних видів патології ЦНС в Україні та розробки організаційних заходів щодо обґєднання зусиль фахівців різних спеціальностей в удосконаленні надання нейрохірургічної допомоги.

М.А. Сапон вів активну організаційно-методичну роботу. Будучи прагматиком, обґрунтовано дозовано ділився своїм досвідом, знаннями. Він умів відстоювати свою думку і свої пріоритети!

Наукова продукція – це індивідуальна глибока творча, навіть філософська внутрішня робота. Здебільшого, це не колективна праця, а узгодження і критичне прийняття думки окремих особистостей в інтересах обраного фаху, наукової спільноти і суспільства.


Микола Сапон, Тетяна Малишева. Інститут нейрохірургії. Київ, 02.11.2004.

Не можу не наголосити на його принциповості і умінні проводити глибокий і критичний аналіз певних напрямків надання нейрохірургічної допомоги в різних регіонах України, що сприяло підвищенню фахової відповідальності, іміджу Інституту нейрохірургії як найкомпетентнішої установи галузі не лише в Україні.

М.А. Сапон був членом Вченої Ради Інституту нейрохірургії, Спеціалізованої Вченої Ради за фахом “Нейрохірургія”, відповідальним секретарем Української Асоціації Нейрохірургів, відповідальним секретарем редакційної колегії Українського нейрохірургічного журналу не лише формальним! Він був «гостро актуальним», не боявся спонукати наукову дискусію. Певні протиріччя Він розгортав для самовдосконалення!

М.А. Сапон був відданий обраній справі, любив свою роботу, завжди творчо підходити до поставленої мети (можливо, саме ліворукість допомагала йому оцінювати ситуацію нестандартно).

Принциповість та колегіальність, ерудованість та вимогливе критичне ставлення до себе, колег і життя Миколи Анатолійовича підносять його авторитет для майбутніх поколінь. Незважаючи на тривалу складну недугу, він залишиться у нашій памґяті філософом і життєлюбом. Він залишиться в моїй памґяті естетом, людиною, яка бачила світ гарним і намагалася його удосконалити!

На жаль, сьогодні здебільшого, ми живемо не серед людей, а серед інформації про них, яка через різні обставини не завжди є повною і об’єктивною. Протиріччя сприйняття вчинків це, на мою думку, наслідок унікальності кожної людини, її світогляду й внутрішньої самодостатності і мужності, можливості дивитися та сприймати оточуючий світ не однаково, творчо, індивідуально! Проте, соціум зобов’язує до виваженості, відповідальності та принципової ввічливості, та СВІТ не був би таким яскравим, як би не такі особистості як Микола Анатолійович Сапон!

Світла пам’ять збережеться у спогадах тих, хто знав його і працював поряд із ним!


Flag Counter